Ми, власне кажучи, й самі не пам"ятаєм
Причин образ. Та і не в тому суть.
Нас все одно щось вперто розділяє,
Щось не дає образам тим заснуть.
Душа ятриться, мов відкрита рана,
І від думок вже боляче стає.
Ми віддаляємось невпинно, невблаганно
І оправдання в кожного своє.
Примирення даремна спроба кожна,
Бо справедлива істина одна -
Розбитий келих склеїти ще можна,
Та він вже не триматиме вина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350475
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: alfa