***
Просто не бачиш світла -
Надто важкі тунелі...
Просто не видно світу -
Тихо-тремкий обман...
Знов на картині срібло
Перебира пастелі.
Знову в оазі квіту -
Неосягненнний лан
Мудрості... Слово отче
Приспане на ослоні,
Вирване серцем-виром -
Ластівка, що за край...
Десь у тишІ пророче
Хиляться сиві скроні -
Лагідним і невинним,
Злюбленим в той розмай,
Що вже тепер не видко.
Гасне самотнє сонце.
Промені, наче гребінь,
Зчісують біль думок.
А наусебіч - злитки,
П’яне каміння, гронця
Слів - голосний молебень,
Світло за темний крок...
(10.07.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349510
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Леся Геник