Посередині літа трава пожовкла й квіти,
І листя на каштані вже жовкнуть почало.
Посередині літа душа така відкрита,
Але цього не бачить ніхто, ніхто, ніхто...
Як не цілує дощик суху спраглу тополю,
Вологими устами землі не дотика,
Так і мене обходить надія стороною,
Ховається чи гасне ясна моя зоря.
О зоре моя, доле!Засяй мені яскраво,
Щоби горіли очі, серце не било в такт.
Дощу влий, небо, з хмари, щоб кожній квітці стало,
А мені щастя, зможеш? Скажи, благаю"так".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349405
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)