Закритий простір і відкриті душі
Переплелись в одне корінням і гіллям.
Глуха стіна, мабуть її не зрушить,
Або збирать німе каміння разом нам.
Волає розум і розбите серце,
Його осколки грізно врізались в думки.
Тепер у жилах кров біжить із перцем,
А навкруги плітки зібрались залюбки.
Життя, як піт солоний в очі ллється,
Хустини, як завжди, в руках моїх нема.
Я не ховаю сліз, яким не йметься,
А позбираю в жменю, вмиюсь, як німа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349360
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Тамара Васильєва