Я не вірю у казки,
І не вірю в свої сни!
Вірю я лише у Бога,
І прозора чиста вода,
Що тече з волос, з очей,
Тисяча одна ночей,
Змиє з мене всі гріхи,
Змиє навіть їх сліди,
Я не хочу в пекло пасти,
Там серед гріха пропасти,
І не хочу в небуття!
Хоча мав би знати я,
Що гріхи зберуться в купу,
І зруйнують мою душу.
І прийде колись до мене,
Бог відкриє душу й серце,
І побачить там життя,
Про людину-діви знак.
Про журбу, любов мінливу,
І рікою сльози линуть,
Я вже так стомився жити,
Що й не маю більше сили!
Біль у грудях все стискає,
Наче серце помирає.
Тіло від напруги тисне,
Кров у жилах наче кисне,
І Божественна ця сила,
Що в мені життя зліпила,
Відійде в далеку даль-
Це журба й моя печаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349337
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.07.2012
автор: Швабчук (Schwabchuk)