...Той далекий білий шум...
Ти мовчиш. І я мовчу.
Мовчимо...
А час прощатись.
Час прощатись і прощати...
Тільки може ще не час?...
Може ціла-ціла вічність
Подарує щедро ніжність
Долі, що з'єднала нас?
Випадково...
Але час...
Треба...
І в твоїх очах
Синє небо...
Блиски крапель...
Ніби як дощем закрапав
День, що розлучає нас.
Але може то не день?
А липневий теплий вечір
Безутішно, недоречно
Плаче втомленим дощем...
...Пульсу ритми.
Серця щем...
...Але може то не ритми -
А давно забуті рими
Недоспіваних пісень
Дощ у ринвах полоскав...
Їх колись тобі співав
Я...
А може то не я...
Може зовсім-зовсім інший
Хтось...
Хто з терпким смаком вишні
Ніжно губи цілував
Ще як я
Тебе
Не знав...
**************************
...Той далекий білий шум...
Ти мовчиш і я мовчу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349220
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Володимир Минькач