Кругом-закохані одні.
Лиш я стою самотня.
В душі-безмежна пустота.
Німа безодня.
Так сумно,наче
хтось забув у мені голку,
якою рани ковиряв уже
розпатрані без толку.
Ця голка-каторга моя
дається чути,лише тоді,
коли я намагаюся
тебе забути.
Й бути...без тебе...
Далі жити,існувати...
Все!!!Витягла.
Я можу тебе забувати...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349184
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Христина Рикмас