Це у кого трояндовий рай,
А у мене – ромашкове диво.
Десь гуляє на серці розмай,
Ну а я – у ромашках щаслива.
Їм у очі загляну на мить,
Доторкнусь білих вій – такі чисті.
Ні, не можу я їх не любить,
Бо душі це квітуче намисто.
Жовтизною, як сонцем горять,
Пелюстки, як невинність незвична.
До душі буду їх пригортать,
Щоб зігрітись теплом променистим.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349141
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Тамара Васильєва