Найдорожчі спогади

Зоряні  шугають  небокраї
По  моїй  розстріляній  межі,
Бо  отам  у  батьківському  краї
Знову  хата  сниться  на  горі.
І  встають  між  зорями  ті  роки,
Де  дитинства  й  юності  блакить,
Батькові  я  знову  чую  кроки,
На  роботу  матінка  спішить.
Осокою  стелеться  болото,
На  обніжку  я  з  серпом  стою,
Для  долівки  в  хаті  аж  до  поту
Осоки  хоч  трохи  дістаю.
І  маленькі  рученьки  не  терпнуть,
Як  тепер  -  в  сучасності  моїй,
Де  кістляві  руки  розпростерті,
Ніби  дати  старості  відбій.
З  небуття  воскресли  мама  й  тато  -
І  укупі  знову  вся  сім`я,
Тільки  роки  затуляють  свято,
Невидимість  радість  віддаля.
Інша  хата  і  нові  зірниці
І  немає  пекла  -  я  в  раю,
А  в  очах,  в  заплющеній  зіниці
На  обніжку  й  досі  я  стою.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349093
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.07.2012
автор: Анатолій Сулим