Сиділа в парку я.
Ходили поруч люди,
Голубки й голуби
Злітали в небеса.
Неслася музика,
Вітерець пестив груди -
Радіти б, та така
Самотня чулася.
Лиш руху темп упав,
Нога на гальмо стала,
Враз сірі верх думки
Узяли й почуття.
Дух ніби придрімав,
Сил в тілі стало мало -
І смуток потайки
В полон узяв життя.
Ти, смутку, відійди.
Не смій ятрити душу.
Жив, наче пан, в мені
Ти в молодих літах.
Воркуйте, голуби,
Будіть мій дух, я мушу
Прожить останні дні
Із блиском у очах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348664
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)