Ось поле ромашок, народжені вітром,
Тягнулися ввись, ген до самого сонця.
А мешкали поруч із давнім пралісом,
І заздрісно стало, що менші від сосни.
Та глянули вниз, нахиливши пелюстки,
І повзали там дві мурашки дрібненькі.
До чаю шукали в полях незабудки,
І квіточка стала велика скоренько.
Усе пізнається, порівняно з іншим:
І золото цінне, і усмішка теж,
Буває хтось кращим, згодом і гіршим,
Уміймо пізнати присутність всіх меж.
05.07. 2010. вечір, поїзд: Чортків – Київ, 06.07.2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348618
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Ярослав Дорожний