Мово моя, перлиночко,
Тепла, мов раннє сонце,
Рідна, немов хатиночка,
Ясна, немов віконце.
Мово моя нескорена,
Пишний барвистий цвіте.
Рвуть тебе, люба, з коренем,
Зайди чужі і діти.
Ждуть біля ями розритої
Смерті, сплели вінки.
Згинуть колись кати твої.
Ти ж будеш жити віки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348439
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)