Ви нарости на тілі українського народу,
Безбатьченки, хруні, манкурти, холуї.
Ви тля, екзема, прихвосні без роду,
Ви душу сатані продали, холуї.
В народу мову українську хочете забрати
І серце вийняти живе з грудей,
І українську націю у рабство запродати
Під гніт Москви, під каркання чужих речей.
Вам мова українська не до смаку,
Паплюжите і ганьбите славний народ,
І присмокталися, як п'явки хижі, дикі,
Від злоби, ненависті кривите свій рот.
Терпіння вигасає в нашого народу
І він змете сміття з лиця землі,
Потрощить хунту дику і ворожу,
І заживе свобідно на своїй землі.
Народ, як море, вже хвилює,
Кипить, реве і стогне великан,
І як народний гнів прорве і запульсує,
То вибухне, немов страшний вулкан.
Пізнаєте громади велич, силу
І понесе вода вас, як тріски,
Потонете на дні людського гніву,
І згинете в ганьбі, мов хробаки.
Народ у мові і в народу мова
Жива і невмируща, як душа.
Хай квітне, світить, сяє веселкова
Українська мова вічно молода!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348214
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.07.2012
автор: Зеновій Винничук