Ти прийшла раптово…

Ти  прийшла  раптово  
З  минулих  акварелей  
І  все  робила  поступово  
Й  будувала  мури  цитаделей…  
Гіпсом  закладала  вуха  
Ностальгію  розвіяла  між  небом  
Я…  я  зняв  перед  тобою  капелюха  
І  накормив  квітчастим  медом…  
А  далі  все  пропало  фантастично  
Як  сніг,  що  впав  весною  зрання  
Ти  права,  нічому  не  бути  вічним  
І  це  найгірше  долепокарання…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348171
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.07.2012
автор: EroS