***

ЇЇ  батьки  шведи,а  вона
Зовсім  не  схожа  на  них  .
Любила  джинси,  постійно
Носила  старі  затерті  кеди.
Вона  завше  сиділа  
У  тій  конторі  до  світанку.
Дивилась  на  місто,
Ховаючись  за  жалюзеву  фіранку.
Складала    мрії  у  сейф  
За  герметично  зачиненою  
Пластмасою  вікон,  
Тримаючи  мартіні  склянку.
Їй  було  так  зручно:
Постійна  стабільність  у  всьому.
І  задоволена    посмішка  до  соціуму,
Навіть  крізь  байдужу    пластмасу,
Виглядала  штучно.
Доки  вона  у  герметиці,
То  для  простолюдів,
Немов  у  вітрині  Барбі  лялька,
Немов  новий  бренд,
Немов  нова  якості  марка.
І  від  дошкульних,  скупих  
Роздумів  про  втечу  з  міста
 Її  рятувала
Лиш  наступна  хенесі  чарка.
ЇЇ  зовсім  не  дивували  банальні,
Короткі  офісні  ночі,  фастфудні
сніданки,  тупі  томагочі.
А  під  призмою  пластмаси
Ховались  від  світу
Лиш  ще  одні  провінційні,
Буденно-нещасні  ,заплакані  очі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347890
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.07.2012
автор: Єва Блек