* * *
Кольору бузкового ромашки
дивляться задумливо на світ.
Легшає мені, хоч як не важко,
вимріяти істинний одвіт.
Доленьки моєї рветься невід.
Щастя близько,
тільки в двір не йде.
В серці рясно ніжним барвом неба
баришня нечесана цвіте.
Божечко, пошли мені ще друзів.
Щоб і я надійним був для них.
Вірну, дивну, трилюбиму Музу
праведну довіку сохрани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.07.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА