Розбити б нам клітку свою

Високі  стіни  у  наших  бажань  –
Стоять  і  мовчать  над  тобою,
Немає  вже  кроків,  лиш  біль  зволікань
Відлунює  в  серці  сльозою…

Завжди  озиратися,  вічно  іти
Дорогою  хибного  шляху,
Твоє  відображення…  де  ж  тепер  ти?
В  обіймах  всесильного  страху…

Колючі  дроти  затуляють  стежину,
Бринять  нам  на  рівні  очей,
І  знову  втрачаємо  вільну  хвилину,
І  подих  солодких  ночей…

Не  знати  про  завтра,  забути  минуле,
Всотати  лиш  мить  золоту,
Життя  замуроване,  щастя  заснуле…
Розбити  б  нам  клітку  свою…

28.06.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347038
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2012
автор: Lee Olherson