Ти ніч мою заблудшу частував
Червовим розігрітим на долонях сонця
Винним пряним поцілунком…
Я затаюсь у закутку моєї хижки,
Щоб не сполохать мить, коли
Поназбігається у ліжко снів,
І безліч напівоголених медовошкірих Музів
З красивою манерою будити в мені злість!
Бо я завжди втрачаю на їх милість
Млість і розмарнілі мляві рухи,
І все ж готова у якомусь незбагненнім ритмі шалу
ловити
зміст пісень,
Вдихаючи казкові аромати їх тіл,
Занурюючи носик у потоки їхнього волосся…
Спочатку не вагомо, а потім все відчутніше
Впадаю в благородну творчу лють!
Танцюють десь в мені шаманські барабани,
Видовжують всі погляди й торкання
варгана позапросторові
звуки
Закручують в магічному шаленстві,
Обступають , вплітаючи мене у свій віночок Музи…
І заговорить ніч…
І наговорять в мушлю гортанним голосом камлання.
Напрочуд дивні сни затягнуть мою душу
В ніким не звідані,
Або забуті часом лабіринти…
І вирину!
Я поряд із тобою.
Цілунком браму серця відімкнеш,
впускаючи в легені дивний
стогін,
Чи то пісню,
Яку ти знаєш з прачасів,
Аби жила в мені Жива!
27.06.12 р.
Жива -
Богиня Весны и Жизни во всех ее проявлениях: Животворящих Сил Природы, весенних бурлящих вод, первых зеленых побегов; покровительница юных девушек и молодых жен.
Согласно мифологической системе, принятой русско-славянской родноверческой общиной "Родолюбие", Жива – супруга и, в каком-то смысле, одна из ипостасей Велеса. Как бог, связанный с плодородием, Велес, одно из имен (ипостасей) которого – Жив, составляет с Живой пару, подобную скандинавской паре Фрейр-Фрейя. В западнославянской мифологии Жива – главное женское божество (в земле полабов, согласно хронике Гельмольда XII века). Как и польская богиня жизни Zywye (согласно хронике Я.Длугоша XV века), она олицетворяет силу жизни как таковой и противостоит мифологическим олицетворениям смерти (таким, как Мара-Марена)
.http://bestiarium.aworld.ru/maska/bestia398.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346783
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: gala.vita