Жив від Дніпра недалеко ,
Плавав в його рукавах,
Роки верни ж ти, лелеко,
Був я, щоб в тих же літах.
Дивним всім людям здається
Дід, а пловець, хоч куди,
Де в нього й сила береться?
Ніби він родич води!
Молодь лежить загорає,
Тільки ж поплавати – зась,
Дивиться, спостерігає,
Ну, окунися хоч раз!
Дивне сучасне купання
В юних дівчат, хлопчаків,
Так лінуватися зрання,
Якби ж хтось плавать навчив!
В діда заплив величавий,
Плава в ріці, як дельфін,
Був би він юний – не старий,
Був би мені якраз він.
Юне дівча позіхає,
Юного зависть бере,
Старих ніхто не кохає,
Старість бере за своє.
Кожній дрібниці у світі –
Всьому відведений час:
Час молодіти й старіти –
В нім і живе кожен з нас.
Зависть – то вада гріховна,
Різною й зависть бува:
Є і смертельна та чорна,
Біла ж, то зависть жива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346718
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Анатолій Сулим