Маленькі пальчики торкаються зіниць,
а серце тьохкає - тривожний скаче ритм.
У полі мак, як завжди в травні майорить,
і ніжки босі - то дитинства колорит.
На ручку сонечко сідає і не чути...
В волоссі граються завзято промінці.
Метелик знов контемпи танцювати буде,
не дарма гарними стають наприкінці.
Букета ручки обіймають ледве-ледве.
Як струни, пальчики перебирають цвіт.
Згадалась мама і дитинство те рожеве,
коли у полі рідко-рідко мак зацвів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346664
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2012
автор: Ліна Біла