Я розчохлю свій старий Ibanez,
Протру той пил скуйовджених років,
Відкриє пам'ять двері все навстеж
Заходьте всі – хто був і хто хотів.
По струнам пробіжать знайомі ноти,
Акорди диких не зацькованих пісень,
Мелодії романсів й жарти цноти,
І соло-партії на кожний будний день.
Згадаю я, як тепло починались
Ті репетиції в доросле вже життя,
Коли ми бавились і наче діти грались,
А нам за двері стука майбуття.
Ми грали так, неначе це востаннє,
Немов на сцену завтра не зійти,
Що чорна тінь нас сирістю застане,
Зупинить і поманить в нікуди.
Ми виросли…Професії по віку,
Малюк з дружиною щовечора мене
Чекає…Та удома я для втіхи
Все ж розчохлю свій старий Ibanez…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346353
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.06.2012
автор: Мирослав Гончарук-Хомин