Зустрів я дівчинку малу,
Маленьке любе сонечко,
Що рвала вишні у саду
І усміхалась сонячно.
До мене слів не говорила,
Лиш простягнула рученята,
Усмішкою приворожила,
І вишень смак, немов соната.
Без слів я зрозумів дівча,
Бо говорили очі серце і душа,
І сонячна усмішка промениста,
І постать світла, ясна, чиста.
Вона не говорила -
Господь не дав дар мови
І чару звуків не спізнала:
Співу пташок, шум моря...
Та вірю я у диво,
Що заговорить, заспіває...
І синява очей зваблива
Від звуку чарів ще засяє.
Зустрів я дівчинку малу,
Маленьке любе сонечко,
Що рвала вишні у саду
І усміхалась сонячно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345849
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.06.2012
автор: Зеновій Винничук