Викохана чужими губами.
журливими барвами.
І волосся-колосся розбіглося
Золотими нивами.
вона зоредівчина,
місяцем зваблена.
Необачно закохані очі
видають її наміри.
Білокрилі рамена
її кличуть у небо.
Місяць і рік
не дають супокою.
Усі милуються її вродою.
Наче гай вона,
наче поле.
Рухи її - диво-танок
і мовчить вона так гордовито.
Руки, наче пісок,
а вуста блищать оксамитом.
Такій і прикрас не треба,
з неї образ змалювать посмію.
Зустрів її під смутним небом,
коли місяць за хмару полинув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345159
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2012
автор: Елена Красовская