Де ти, Любове! Аве Марія!

Я  ж  бо  для  тебе...  
Заради  кохання...  
Душу  благала  злітати  за  край,  
де  у  безмежжі  стомлені  вірші
вихід  шукали  вмовляли  "грай"  
стомлене  тіло  кружляло  лелекою  
шкіра  паріла  над  лезом  ножа      
що  я  шукала?  щастя?  наплЕкала?  
сіна  копичку,  озера  небо,  де  та  межа?  
де  ти  грайлива?  
де  неосяжна,  потом  зважіла  
Любове  пречиста  
срібна  безгрішна  як  ведМежа...  
де  ти,  Любове?  
Аве  Марія!  
Сонце  в  бокалі...  
Збиті  моралі  -  що  за  краса!  
небо  у  квітах,  зорі  у  полі!  
мертва  душа...  жити  не  може  
у  світлоколі  
де  ти,  Любове?  
скромна  подяка
коле  повіки  мрія  далека
пустка  смерека-  два  будЬяка  
хвилями  ллється,  ні,  витіка...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345143
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.06.2012
автор: Ольга Ратинська