Звідки, звідки віє свіжість,
Ніби річенька струмиста,
То троянди вабить ніжність
І весела й промениста.
Ще світанок за горами,
Та вже обрій рожевіє,
Я не знаю, чи то сонце,
Чи троянда червоніє.
Ще ранкова прохолода
Вся в росинках кришталевих,
А її весела врода
В сяйві пелюсток рожевих.
Крізь роки проніс я в серці
До життя любов велику,
І вшаную, і догляну
Я троянду сонцелику.
Ой, трояндо, моя доле,
Скільки зв`язано з тобою:
Біля тебе я зустрівся
Із дівчиною одною.
А вона ж іще миліше
Ніжних пелюсток рожевих,
Як хотів би я втолити
Спрагу уст її вогневих!
Як би радість в повну міру,
Я хотів би їй вселяти,
Як хотів би дружбу щиру
В добрій пісні прославляти!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344936
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.06.2012
автор: Анатолій Сулим