Сьогодні знов, із посмішкою, доля,
Щоб перевірити, чи ми іще живі,
Із терпким присмаком, кохання й болю,
Нам посилає зустрічі нові.
Знов випадково бачу твої очі,
І посмішку яка снилась у снах,
А біль у серці, більше не клекоче,
Немає туги у моїх словах.
Слова мої, залишаться зі мною,
Щоб випадково ти не здогадалась.
Що почуття іще живуть тобою,
Хоча недовго їм уже осталось.
Я їх в душі , сховаю як в темниці,
Довічне їм , призначу покарання.
Щоби не вийшло більше із в’язниці,
З тобою не розділене кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344461
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2012
автор: Федик Юрій Михайлович