Я вже не такий , а ти знову та
І їдемо повз колись рідні нам місцини
І я не пустий , і ти не проста
Свідомість згадає охололі стіни
Бо час крокує впевнено
Та всього стерти не6має сил
Минуле пожмакано й викинуто
Усе ж решта зігріє пил
Ми забуваєм імена та риси облич
Ще губимо й тікаємо себе й від себе
Хто зна чи правдивий завше серця клич
Та слухати варто його при потребі
Ми ж їдемо рідними нам колись місцями
І я знаю , що скоро твоя зупинка
Ні слова не зв’яжеться поміж нами
Ми різні , ми інші , не кращі й не гірші … .
… тобі час … . … хай буде міцною бруківка
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343862
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Андре Ільєн*