Вранці із очей спаде роса,
бо стомилось тіло підійматись.
Хай затулять сонце небеса,
щоб печаль в очах могла сховатись.
Щоб усе, що так колись боліло,
все, що не дає вночі нам спати.
Десь, як птах за обрій відлетіло,
розірвало дум безсонні грати.
Щоб сльоза з обличчя не котилась,
і вуста розквітли, наче маки.
Я давно так щиро не молилась,
а надія, вибачте, до ... .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343848
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.06.2012
автор: Руслана Лукаш