Промовчав... Так незвично...
Ну а зрештою, певно, й дарма.
І надія теплична
Різонула, немов жартома,
Та наставила дулю!
І до скроні - північна сова...
Підкорила б Сивулю,
Позбирала б зі грядки слова!
Замохнатився вечір...
Рій думок, що гудуть і гудуть.
Промовчав... Не до речі.
Не до щирості серця, мабуть...
Вже смеркає надво́рі.
І мелодії правлять сумні...
Замикаються штори
На голодному сяйва вікні!
(13.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343808
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2012
автор: Леся Геник