В клітинку зошит списаний до краю,
прожиті сторінки уже давно.
Хтось скаже "я живу", а хтось - "я граю",
нікчемну роль в життєвому кіно.
Так неприродньо, без акторських вмінь,
не напускаючи у зал їдкого диму,
керує багатьма звичайна лінь,
замінює шари тривкого гриму.
Здавалося б, що час не поспішає,
і ми ще встигнемо піднятись в повний зріст.
Насправді, він можливостей лишає,
побудувати розуміння міст.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343635
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.06.2012
автор: Руслана Лукаш