Мрії дрімають,
заколисані вітром
і шурхотінням піску.
Далекі скупчення хмар
натягують струни
між землею і небом -
Гратимуть струни
арфи дощу,
знову колишучи мрії.
Безнадійно щасливий
Простір такий неозорий!
Окреслений прозоро
піснею жай-віра.
І беззаперечна Віра,
як Простір
вривається подихом
в мою кров,
перевтілюючи
мрії з киснем
в Любов..
Я братиму на
небесній арфі
акорди дивні,
виколисуючи ними
ще чиїсь Мрії
Дитинні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343363
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: LaLoba