Так не хотілося мені кохати.
Боліло щось у проміжку грудей.
Боялася самотністю страждати,
Котився страх з розгублених очей.
Холола кава й гасли цигарки.
Блаженна мить: навчилася мовчати.
Сміялися запалені зірки,
І намагалися той біль прогнати.
Писати вірші якось почала.
Сплітала їх віночками-чуттями,
У них радіти, плакати могла,
Спокійно воскрешалася думками.
А потім – Ти. Невгаданий, незвичний.
Без обіцянок і змарнілий смутком.
Ох, як багато значать тепер вірші!..
Неначе янгол – став моїм рятунком.
Котилося бажання з радісних очей,
Боялося самотністю зникати.
Раділо щось у проміжку грудей,
Так захотілося тебе кохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343237
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Анастасія ЯНІНА