НІ, не можна кохати. Та й навіщо.
Почуття приносять лише біль.
Нехай на завтра я буду колишня,
А для мене ти рідний, повір.
Нехай на завтра я буду звичайна,
хоч ще сьогодні незвична така.
І буду плакать тими ночами,
Коли сьогодні ніч то п'янка.
Від думок цих серденько сміється,
Плакать не в силі давно вже воно.
Твій погляд на мій несміло озветься,
І наші стосунки-німеє кіно.
Я так вже не можу, Я так вже не вмію.
Несміло погляну на фото твоє.
Про зустріч, обійми таємно я мрію,
І рветься на шмаття серце моє.
Я плакати хочу, а сліз вже немає,
Немає страшного того каяття.
Лиш гордість невпевненно, тихо ридає,
Вона не чекала такого життя.
І я не чекала, і знати не знала,
Що раптом зустріну такого тебе.
Я просто жила, а тепер покохала,
І кожного дня проклинаю себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343231
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.06.2012
автор: Ніка Мельник