В минуле нам немає вороття,
Стежки назад так швидко заростають,
Здається, ні не буде , забуття,
І все ж через роки нас забувають.
Як забуваємо ми квіти первоцвіту,
Що в першу весну, нам себе відкрили,
Що радість щастя і багатство світу,
З своїм коханням щиро нам дарили.
Ці квіти, ми зірвали, засушили,
В гербарії життя, їх заховали,
Хоча ми знали що вони тужили,
Коли ми їх із серця виривали.
В минуле нам немає вороття,
Бо нас і так, ніхто там не чекає,
Назад не потиче ріка життя,
Розбите серце знов не покохає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2012
автор: Федик Юрій Михайлович