***
Чорна кава поколює пальці...
Розбазікались надто, дарма.
Вже й свідомість вдягає сап’янці -
Зазиває холодна сурма́
Йти до краю... А краю немає!
Ані меж, ані тин-рубежів...
Хоч і сонця ще вперто чекає
Вбоге серце в полоні іржі.
Там, де осінь зачистила сквери
Камінь долі - потріскане скло!
Кілька літер на грішнім папері,
Кілька слів, де життя відбуло.
За фіранками неба - минуле,
За дверима надії - лиш стен.
Чорна кава... Заще́пки, засу́ви...
Довгі тіні за сивим дощем...
(7.06.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342562
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: Леся Геник