І знову раптом злива задощила,
Втікали з лісу що є сили,
За нами хмари гнались навіжені,
Дув вітер в спину, як скажений …
Надворі стало темно й непривітно,
Зіщулились дерева й квіти,
Заблискало і загриміло сильно,
І дощ розправив свої крила…
Заголосила дітвора надворі,
Додому мчали дружним хором,
По небу хмари, як овець отара,
За ними блискавка – примара…
Грім гучно гуркотів, лунав велично,
І злива бігла блискавично,
Дощ лив немов з відра, періщив дуже,
Вода збиралася в калюжі…
Я до дощу додому встигла вчасно -
Саме тому моє життя прекрасне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342399
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.06.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО