Минула…Жаль и смуток породила,
Хоч вчора ще здавалося мені,
Що доля нас навіки породнила,
Але не ти, тепер в моєму сні.
Тепер у ньому паростки пустила,
Й жадана стала, Фея Чарівна,
Бо любить щиро, всю себе відкрила,
Неждана казка, дівчина - весна.
Минуле… забувати не посмію,
Але його в майбутнє не беру,
Новим бажанням душу я засію,
І урожай , з кохання я зберу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2012
автор: Федик Юрій Михайлович