Ми не зустрінемось, напевно,
Свої гріхи я відмолю,
Чекати зустрічі даремно,
Коли лиш я один люблю .
Коли лиш я один згораю,
Вогнем що душі нам єднав,
У снах тебе все обнімаю,
Бо з снів тебе не відпускав.
Нехай весна , змінила зиму,
Яка , так поєднала нас,
Життя ріка, тече без спину,
І буде зустріч знов , ще раз.
І лиш тоді скажу напевно,
Про те, про що раніш мовчав,
Що все що було, не даремно,
Що лиш тебе , одну кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2012
автор: Федик Юрій Михайлович