В останній раз зустрілися з тобою
В останній раз медовий поцілунок
І обійнявшись з сестричкою-журбою
Я вип’ю самоти одвічний трунок
Твого повернення не буде – я знаю
Я розчинюсь у буденності днів
Альбоми спогадів вже не гортаю
Не шукаю кохання примарних вогнів
Я вбила останню надію
В багатті минуле спалила
І часом собі вже не вірю
Невже колись тебе я любила?
Те, що було здається примарою
Розмитою тінню в осіннім вікні
З самотністю – божою карою
Я залишусь на життєвому дні
Я тепер, мов на робота схожа
На ту машину без почуттів
Мене оживити не можна
Якби хто цього не хотів
Я не бачу дороги в майбутнє
І шляху не бачу назад
Відчуття часу у мене відсутнє
А зима вже малює на шибках виноград
Ти шукаєш свою половину
А я одна по вулицях ходжу
Розлука дрібнить мою душу невинну
Сама не знаючи межу
Твій сміх ще десь у пам’яті лунає
Турбує спокій мій
На друзки мене він розриває
І відносить в царство мрій
Весна згодом ступить на поріг
В оренду моє серце зажадає
Та я не схилюся їй до ніг
Нехай навіть не чекає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342210
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2012
автор: Леся Приліпко-Руснак