Ми малювали , картини коханням,
Марево дивне, сплітали із снів,
Душі, горіли нетлінним бажанням,
Але розрушити час все зумів.
Були з тобою , єдина скульптура,
навіть Роден, щиро заздрив би нам,
Але в кохання, предивна фактура,
Більше не бути щасливим ночам.
Тільки одна, ти мене зрозумієш,
Хоч ні півслова не скажеш мені,
Номер набрати ти мій не посмієш,
лиш пробираєшся в душу у сні.
Я відпустив тебе,чуєш, навіки,
Щастя в житті, зумій відшукати,
Тільки зрадливо, сльоза, скрізь повіки,
Зовсім про інше, хоче сказати.
перший варіант
Ми малювали , картини коханням,
Марево дивне, сплітали із снів,
Повнились душі, наші бажанням,
Але розрушити час все зумів.
Були з тобою , єдина скульптура,
Що там Роден, він заздрив би нам,
Але в кохання, дивна фактура,
Більше не бути, спільним ночам.
Тільки одна, ти мене зрозумієш,
Хоч ні півслова не скажеш мені,
Номер набрати ти мій не посмієш,
Не проберешся в душу у сні.
Я відпустив тебе,чуєш, навіки,
Щастя без мене, зумій відшукати,
Тільки зрадливо, сльоза, скрізь повіки,
Зовсім про інше, хоче сказати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2012
автор: Федик Юрій Михайлович