Мить, коли байдужість накриває,
тиша так безжально ріже вуха.
Вже нічого рідного немає,
і тебе ніхто уже не слуха.
Непотрібність, чистий смак поразки,
і затерті до дірок світи.
Бо, насправді, не буває казки,
є лиш те, що бачиш зараз ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341607
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Руслана Лукаш