MERSEDES
                    Ти  така…  
  Сьогодні    знову    ми    зустрілися    з    тобою
  На    землю    білий    облітав    із    яблунь    цвіт.
  Не    знаю,    що    в    той    час    творилося    зі    мною,
  Та    я    любов'ю    обіймаю    цілий    світ...
      Ти    така        рідна    і    кохана,
      Ти    така        ніжна    і    проста.
      Ти    моя    зірко    незрівнянна,
      Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    
  Я    часто    згадую    той    час    коли    з    тобою,
  Ми    ясні    зорі    рахували    у    ночі.
  Я    називав    тебе    так    ніжно    дорогою,
  Палахкотів    у    серці    вогник    від    свічі.
                      
      Ти    така        рідна    і    кохана,
      Ти    така        ніжна    і    проста.
      Ти    моя    зірко    незрівнянна,
      Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    
  Сказати    хочу    я    тобі,    що    ще    кохаю.
  І    мрія    ця    мене    не    зрадить    ні      на    мить.
  Тебе    в    думках    своїх,    ще    й    досі    пригортаю,
  І    за    тобою    серце    плаче    і    щемить...
    
      Ти    така        рідна    і    кохана,
      Ти    така        ніжна    і    проста.
      Ти    моя    зірко    незрівнянна,
      Ти    мов    сон,    ти    моя    весна.    
==============================
                  Олена  Iськова
                  Всепрощаюче  кохання  
Спадає    ніч    туманом    на    тендітні    плечі,
  Цілує    місяць    в    небі    зіроньку    ясну.
  Тебе    чекала,    мов    спасіння,    цілий    вечір,
  Бо    я    без    тебе,    милий    мій,    вже    не    засну.
      Я    тебе    зможу    відпустити.
      Ти    підеш,    ніч    зітре    сліди.
      Та    коли    стане    важко    жити,
      Знай,    що    я    жду    тебе    завжди.
  Проснеться    сонце    і    теплом    своїм    зігріє.
  Піду    з    відкритою    душею    в    новий    день.
  Але    насправді    спрагле    серце    зазоріє,
  Як    заспіває    соловей    для    нас    пісень.
      Ти    пробач    зболене    кохання.
      Ти    пішов  –  стерла    ніч    сліди.
      Все    життя    з    вечора    до    рання
      Лиш    тебе    ждатиму    завжди.  
                  
======================
            Ромоданець
                  НІЧКА  НА  КУПАЙЛА
До  себе  нічка-чарівниця  приманила.
У  теплі  луки  срібну  стрічку  заплела.
На  плесі  зоряне  намисто  променилось.
Купальське  вогнище  у  споминах  пала.
      Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
      Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
      Над  вогнем  радісно  стрибали.
      Миті  нам  не  забути  ці.
Чи  то  соромлячись,  ховавсь  за  хмари  місяць.
Чи  навмання  їх  табунцями  підганяв.
Я  говорив:  “Пливи,  русалочко,  не  бійся.
Адже  сьогодні  нас  Перун  охороня!”
      Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
      Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
      Ти  моя  зіронька  кохана.
      Чари  нам  не  забути  ці.
Ми  не  змогли  усіх  пісень  переспівати.
Зате  для  нас  чарівна  квітка  зацвіла.
Купальська  ватра  буде  душі  зігрівати.
Сварожич-вітер  нашу  пісню  заспівав.
      Я  і  ти  в  нічку  на  Купайла.
      Ти  і  я  –  рученька  в  руці.
      Ти  моя  ладонька  кохана.
      Слізонька  сяє  на  щоці.
========================
    Лана  Сянська
                      Запах  кави...
ЯкОсь  зайшов  я  до  знайомої  кав’ярні,
Побачив  дівчину  -  сиділа  при  столі.
Чомусь  згадав  тебе  у  тому  дивнім  травні,
Чи  може  просто  так  примарилось  мені?
    Ти  була  радісна  й  красива,
    Ти  була  схожа  на  весну…
    Дні  оті  лишились  на  світлинах,
    Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.
А  синьоока  мабуть  тут  когось  чекала,
Жаль  не  мене…  Бо  травень  вже  давно  не  мій…
Минулося  усе,  пробігло,  відкохалось,
Лиш  запах  кави  залишив  гіркавий  біль…
    Ти  була  радісна  й  красива,
    Ти  була  схожа  на  весну…
    Дні  оті  лишились  на  світлинах,
    Вже  до  тебе  стежки  не  знайду.
=================================
  Валентин  Бут
              Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі
  Я    так    давно    не    обіймав    тебе    за    плечі,
  Не    бачив    блиск    твоїх    закоханих    очей.
  Живу    без    тебе    в    віртуальній    порожнечі
  І    час    рікою    крізь    роки    мої    тече…
      Приспів:        
    Зачерпни    золото    осіннє
    І    розвій    –    хай    несуть    вітри.
    Пригорнись    –    так    без    тебе    зимно    –
    Хай    на    час,    хай    лиш    до    пори…
  Іще    не    всі    до    ніг    твоїх    поклав    я    зорі,
  Не    все    чар-зілля    випив    з    люблячих    долонь,
  Іще    нас    доля    не    винить    у    непокорі,
  Іще    палає    в    серці    пристрасті    вогонь.
      Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341572
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2012
автор: Віктор Ох