Ти зігнув мене, та не зламав,
Я піднімусь за покликом долі,
Витру сльози, крізь біль усміхнусь
Й до майбутнього рушу поволі.
Ти удару так сильно завдав,
Що весь світ почорнів в ту ж хвилину,
Але сили зберу я свої
Й за веселкою в небо полину.
Ти кохання моє потоптав,
Понівечив і душу, і мрію,
Та хай Бог не карає тебе
Я ж у серці сплекаю надію.
Я розвію свій розпач і сум
Й, відродившись погожої днини,
Буду слухати спів солов’я
Й милуватися квітом калини.
Я зумію простити тебе,
Бо любила так щиро, так палко…
Що пройшло, не повернеться вже,
Лиш того, що не збулося, жалко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341391
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.06.2012
автор: палагняк