Ой, місяцю ти ясновидий,
Недремнеє око твоє,
Для кого над містом розкидав
Сріблясте проміння своє.
Кому ти потрібен у місті,
Що вигулькнув ген, із-за хмар?
Майдани там в сяйві барвистім,
Навіщо їм зайвий ліхтар?
Закоханим парам мережки
У темнім гаю помереж.
Прикрась діамантом сережки
Березам, та й вільхові теж...
Поглянь на левади-мурави,
Де срібними перлами рос
Вмиваються заспані трави
І скоро гряде сінокос.
Ти погляд занурюй у річку,
Скупайся у літній воді.
Свою чорнобривую нічку
Цілуй, доки ще молоді.
Як станеш ти серпиком скромним -
Ніхто й не розгледить вгорі.
Лишайся для нас неповторним
Супутником звабливих мрій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340772
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.05.2012
автор: Дощ