Минають дні, минають ночі,
Літа минають... Як охоче
Ми підганяємо їх плин,
Мов світ цей муляє нам очі...
Куди ж ми поспішаєм, брате?
Чи нас на те родила мати
Аби минув наш вік, мов сон
В гонитві за примарним златом,
В бажанні всі спізнать забави,
Засмакувать чуття яскраві,
Поїсти жирних каплунів,
За хвіст впіймати птицю-славу?
Не поспішай: весну Всевишній
Послав... Глянь, як квітують вишні,
Пухнаті бджоли ссуть нектар
І пестять квіточки ті ніжні.
Глянь, як по теплій літній зливі
Колосяться зелені ниви,
Щось тихо жебонить прибій,
А колір моря - справжнє диво!
Глянь на вогненних маків цвіт,
На ластівок стрімкий політ...
Ти встиг всім цим намилуватись?
Знай, ми лиш гості на землі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340110
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2012
автор: Валентин Бут