Сонцю

Я  знаю  Тебе.  Я  бачу  Тебе.  Дихаю  Твоєю  зеленою  енергією.Ти  пахнеш  чебрецем  і  подорожником.  Ти  живеш  у  хатинці.  Сушиш  зілля  тільки  знадвору.  Потім  заносиш,  зоговорюючи:  "Біг  пес  через  міст.  Ряба  шкура..."  Цілуєш  як  дитину  і  вішаєш  в  кутку  і  шепочеш  тихо.  На  підвіконні  свічки  поплавились  і  по-дереву  застиглі,  сонні  чекають  вогню  як  сонця.  А  сонце-  то  Ти!  Сонце  на  Твоїй  сорочці-  на  грудях,  в  Тобі.
Ти  ніколи  не  буваєш  сама,  але  Ти  завжди  сама.  Бо  до  Тебе  приходять  люди  Просять,  живуть  трохи,  а  потім  дякують,  залишають  якісь  дрібниці  і  йдуть  своєю  дорогою  -  в  поле.  Полем  ген  за  край.  Туди  де  сідає  сонце.
А  сонце-  то  Ти.
А  Ти  їх  вчиш  відваги,  не  соромитись  свого  тіла  і  думок.  Слухати  себе  і  чути.  Кому  даєш  поради,  кому-  таїну  життя  відкриваєш,-  у  голові  спочатку,  потім  у  грудях,  а  наостанок-  у  животі.  
І  летить  душа  чиста  і  вільна  тай  говорить  з  Тобою  весело.  А  людина  дивується-  милується  Тобою  і  дякує  щиро.
Чоловіки.  Не  чужі  вони  Тобі.  Вкохуються  і  частенько  до  Тебе  заходять.  Хто  по  мед,  хто  по  воду  цілющу.  Хто  до  Твого  серця  стукати  намагається.
Та  не  кожного  Ти  у  своє  лоно  пускаєш,  а  того,  хто  серце  хоробре  має  та  волю  сильну,  хто  Бога  в  собі  носить.
Тобі  лишають  вони  квіти  та  прикраси.  Та  йдуть  також,  несуть  у  світ  любов  Твою  безмежну  та  дитячу.  
А  потім  час  проходить  і  соромляться  вони  Тебе.  А  люди  чують  та  казки  складають.  Наче  з  драконами  водишся  та  літаєш  ночами  над  селом.

Так  серед  подорожніх  і  я  до  Тебе  забрела.  Води  Твоєї  випила,  очі  Твої  зелені  впізнала.  Зналися  ми  з  Тобою  давненько.  Та  не  тут  десь.
І  чудуюсь-  дивуюсь  силі  Твоїй  зеленій  та  запахові  чебрецевому.  Бо  навчилась  я  від  слів  Твоїх.  Пригадала  все,  що  мудрі  мої  предки  в  мене  завили.  Та  з  руки  Твоєї  ритм  взяла,  аби  силу  свою  відкрити.  

Нехай-  же  літо  буде  коло  хатинки  Твоєї  і  сходить  повсякчасно  світле  і  ясне  щодня.  А  люди  дивуються  нехай  чого  так  тепло  в  тебе  та  добре.  І  сонце  світить  радісно.  
Бо  не  відають  вони,  бо  води  Твоєї  не  пили,  що  сонце-  то  Ти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339914
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2012
автор: Harmonika