Так багато слів
А думок все менше
В картотеці днів
Віднайдуть всіх нас ще
Полум’я ледаче хвилями своїми
Кликало до танцю мрію мандрівну
А вона всміхалась щирими ночами
Днями ж знов співала пісню чарівну
Лежачи у травах серед степу
Дихаючи квітами й росою
Вітер теж помітив мрію загадкову
Й спогад її тіней носив із собою
І в сумних столицях , і в далекий хутір
Він її усмішку свіжу приносив
В мить душі звільнялись від колючих путів
Й з горя лиш на радість змінять полюси
Мандрувала мрія і стомившись спала
Під шелест хвощу і рясних дощів
А завтра знов встане й буде панувала
Бо без мрії ні нас , ні слів , ні снів , ні днів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339571
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: Андре Ільєн*