Розлука мине…

Знаєш  можливо  між  нами  кілометри,  звуки  пустих  вагонів  по  рейках,  та  простір  сповнений  трагічними  нотками…  Я  шукаю  тебе  серед  чужих    очей,    твій  запах  серед  гармидеру  ароматів,  та  знайомий  до  болю  сміх…  Можливо  майбутнє  ніколи  не  стане  ближче  ніж  минуле,  але  коридор  між  ними  перегукується  спогадами,  а  пам’ятаєш  як  ми  завжди  починали  розмову  пошепки,  щоб  вітер  нас  не  підслуховував,  і  ніби  з  похмілля  бігали  як  навіжені  по  місту,  примружували  очі  від  сонця,  або  від  елементарного  щастя,  коли  ми  двоє,  то  дні  дуже  швидко  старіють  кожен  на  кілька  десятків  років,  я  вертаюся  до  забутих  квартир,  в  яких  ми  проводили  ночі,  я  шукаю  там  те  що  нас  поєднало,  звісно  моє  життя  може  початися  і  без  твоєї  присутності,  але  що  ж  це  буде  за  життя???  Так  просто  безнадійне  існування,  і  не  більше…  Я  вчусь  тебе  любити,  коли  знаходжуся  за  горизонтами  часу,  ери  сильних  тропічних  дощів,  олівцями  малюю  туман,  який  приховує  те  що  між  нами,  я  ховаю  твій  біль  у  таємних  кишеньках  викрадача  снів…  Ти  постійно  поруч  зі  мною,  прокидаючись  я  згадую  тебе,  твої  фото  нагадують  приємні  моменти,    і  вертають  назад  у  минуле,  кажуть  що  час  пришвидшує  свої  темпи  коли  чекаєш  когось,  так  ось  він  для  мене,  ще  й  як  швидко  біжить…  Я  живу  у  вигаданому  світі,  можливо  він  ілюзорний,  зате  такий  затишний,  і  лише  для  нас  двох…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339555
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: EroS