Знаєш можливо між нами кілометри, звуки пустих вагонів по рейках, та простір сповнений трагічними нотками… Я шукаю тебе серед чужих очей, твій запах серед гармидеру ароматів, та знайомий до болю сміх… Можливо майбутнє ніколи не стане ближче ніж минуле, але коридор між ними перегукується спогадами, а пам’ятаєш як ми завжди починали розмову пошепки, щоб вітер нас не підслуховував, і ніби з похмілля бігали як навіжені по місту, примружували очі від сонця, або від елементарного щастя, коли ми двоє, то дні дуже швидко старіють кожен на кілька десятків років, я вертаюся до забутих квартир, в яких ми проводили ночі, я шукаю там те що нас поєднало, звісно моє життя може початися і без твоєї присутності, але що ж це буде за життя??? Так просто безнадійне існування, і не більше… Я вчусь тебе любити, коли знаходжуся за горизонтами часу, ери сильних тропічних дощів, олівцями малюю туман, який приховує те що між нами, я ховаю твій біль у таємних кишеньках викрадача снів… Ти постійно поруч зі мною, прокидаючись я згадую тебе, твої фото нагадують приємні моменти, і вертають назад у минуле, кажуть що час пришвидшує свої темпи коли чекаєш когось, так ось він для мене, ще й як швидко біжить… Я живу у вигаданому світі, можливо він ілюзорний, зате такий затишний, і лише для нас двох…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339555
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2012
автор: EroS