І радіохвилі, тепер вже безсилі,
самотній слухач душу шматує,
його одинокість-це вже патологія,
та тишу душі світ не почує...
Ніч забруднила вікна в мастилі,
в музиці тануть радіохвилі.
свідомість ламає межі стандарту,
і шепотить:"жити не варто.."
Душу колише дурман насолоди:
там,за межею нема нагороди,
там ,за межею нема покарання,
а тут лише ночі...Ночі чекання!
Лише сердечко,злякане, б`ється,
а за вікном Диявол сміється:
мисливець прийшов,ось його кроки,
він взяв твою душу, охмелілу, від року...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339159
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2012
автор: Межа реальності