Загублена між небом і землею
Римую гріх, що проганяє смерть.
Дивлюся в очі зраднику-єврею,
Який від погляду тікає геть.
А тут хтось є, немов би янгол щирий.
Чогось осліпла, бачу лише тінь.
Такий сумний, хоча і досі милий,
Ніяк не подолає його лінь!..
Щось відчуваю. Ох,це,мабуть,Всесвіт.
Безмежний, гарний, вільний Дім.
Зірки у ньому граються,скрізь Безквіт,
Годують сонцем,я проміння їм.
Тихенько,серце,чую спів пташиний,
Мелодія всміхається дощем.
Він воскрешає! Дощ оцей єдиний,
Зникає вмить душевний щем.
Загублена між небом і землею
Римую гріх,що проганяє смерть.
Дивлюся в очі зраднику-єврею,
Який від погляду тікає геть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338908
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2012
автор: Анастасія ЯНІНА